Введення

Все частіше спортсмени використовують м’язову стимуляцію у своїй фізичній підготовці або для прискорення процесу відновлення після інтенсивних тренувань або змагань. У разі травми, одні, найбільш безстрашні спортсмени застосовують стимуляцію, не дотримуючись жодних запобіжних заходів і не звертають уваги на застереження виробника. Іноді неправильне виконання сеансів стимуляції є недоречним, враховуючи шкідливі наслідки у процесі загоєння травм. Інші, обережніші, воліють звертатися за порадою до свого фізіотерапевта з приводу вибору відповідної програми. Фізіотерапевти ж, не завжди добре розуміють та знають відмінності між програмами стимуляції для відновлення м’язів або розвитку їх певних якостей.


ЕЛЕКТРОСТИМУЛЯЦІЯ З ПРОГНОСТИЧНОЮ МЕТОЮ

Фізіотерапевти зазвичай використовують дві базові програми, адаптовані до фізіологічних властивостей м’язових волокон типу I (повільні) та типу IIb (швидкі):

Програми м’язового росту

Тема дисфункцій повільних волокон у разі іммобілізації або зниженої активності м’язів добре висвітлена у науковій літературі. Причина цього явища - часте використання наших волокон типу I - їх ми залучаємо в середньому 16 годин на день. У той же час швидкі волокна ми використовуємо лише кілька хвилин на день при малорухливому способі життя та трохи частіше під час занять певними видами спорту.

Програма «Гіперкомпенсація м’язів» відповідає за максимальне навантаження м’язових волокон I типу із застосуванням максимальної частоти та титанізації цих волокон (30-35 Гц), з чергуванням періодів скорочення (близько 6 секунд) та періодів відпочинку такої ж тривалості.

Одна з характеристик таких вправ – феноменальна кількість роботи, до якої залучено стимульований м’яз, з приблизно 75 циклами скорочення та відпочинку. Мета та дія цієї програми – відновлення трофіки та обсягу м’язів.

Силові програми

Ці програми спрямовані на відновлення м’язової сили до початкового рівня. Принцип полягає в отриманні максимальних титанічних скорочень (60 - 70 Гц) швидких волокон з більш коротким часом скорочення та тривалішими періодами відпочинку. Ця програма застосовується, насамперед, за умови відсутності атрофії (наприклад, для ранньої стимуляції малогомілкової кістки після розтягнення кісточки).

В особливих випадках, коли йдеться про відновлення професійних спортсменів та необхідність паралельної роботи волокон типу I та типу IIb, доцільно застосовувати сеанс програм «М’язова сила» та «Зміцнення» щодня.


М’ЯЗОВА СТИМУЛЯЦІЯ ДЛЯ ДОДАТКОВОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

Програми відновлення

Спортсмени найчастіше застосовують та схвально оцінюють програми відновлення після тренування або відновлення після змагань. Програми функціонують на низьких частотах, в порядку зменшення, сеанси можна проводити послідовно один за одним. Переваги програм – ефект дренажу за рахунок збільшення кровообігу (9 Гц – 7 Гц), ефект знеболення – за рахунок збільшення виробництва ендорфінів (6 Гц – 4 Гц) та ефект дезактивації для найнижчих частот (3 Гц – 1 Гц). Всі ці ефекти можуть сприяти відновленню м’язів після тренування. У реабілітації краще зосередитися на одному з цих 3 ефектів.

Додаткова фізична підготовка

Окрім добровільних тренувань, спортсмен може використовувати міостимуляцію для покращення якості, функціональності м’язів безпосередньо у своєму виді спорту. Для досягнення цього існують 4 типи програм, що відповідають фізіологічним характеристикам чотирьох основних типів фізичної підготовки: витривалості, опору, сили та вибухової сили.

Програма «Витривалість»

Здатність докладати зусиль тривалий час залежить від двох факторів:

- Ефективність транспортування кисню, зумовлена роботою серцево-судинної системи, на яку м’язова стимуляція не впливає.

- Здатність м’яза ресинтезувати АТФ за допомогою кисню.

Саме на цьому, другому етапі електростимуляція м’язів може допомагати, покращуючи основні фактори, від яких залежить окисна здатність м’язів (відсотковий вміст волокон I типу, сітка капілярів, кількість та розмір мітохондрій, активність окисних ферментів). Цей режим роботи передбачає дуже тривалі скорочення, що значно нижчі за рівень максимальної тетанізації (10-18 Гц та дуже коротких періодів відпочинку зі значною кількістю повторень (> 200).

Програма «Опір»

Ця програма покращує здатність м’яза підтримувати максимальне зусилля протягом декількох десятків секунд до декількох хвилин, а також покращує сприйнятливість м’язів до молочної кислоти. Ця програма спричиняє значну кількість скорочень високою потужністю (50 - 70 Гц) протягом тривалого часу, розділених невеликими періодами відпочинку.

Програма «Сила»

Призначена для розвитку максимальної сили, необхідної спортсмену, на високому рівні частоти (до 100 Гц.). Незважаючи на короткочасність скорочень, такі високі частоти можуть бути причиною втоми м’язів, що погіршує якість скорочень а отже, знижує ефективність тренування. Цього можна уникнути завдяки дуже довгим періода відпочинку (близько 30 секунд) і кількість сеансів не повинна становити більше 40. Ця якість абсолютно потрібна для більшості видів спорту (швидкісний біг, футбол, атлетика) і може розвиватися за допомогою м’язової стимуляції, яка використовує надвисокі частоти (104 Гц - 120 Гц). Програма характеризується використанням ще більш коротких скорочень (3 с) і триваліших періодів відпочинку з кількістю сеансів, що не перевищує 30.


ПОРАДИ ДЛЯ СПОРТСМЕНІВ

- Ніколи не замінюйте одні програми на інші.

Загалом програми, що використовуються як доповнення фізичної підготовки, ніколи не варто замінювати програми реабілітації. Фактично, параметри цих програм призведуть до надмірного стресу для м’язів, що одужують. Це стає причиною швидкої втоми, наслідком чого буде втрата ефективності. Потрібно пояснити пацієнтові, що він зможе відновити додаткові сеанси тренувань з електростимуляцією м`язів лише після повернення стану м’яза на той самий рівень, який був до травми.

- Заборона м’язової стимуляції у разі ризику ушкодження.

Для певних патологій, що впливають на цілісність м’язово-сухожильного комплексу (розрив м’язів, розрив сухожилля), доцільно рекомендувати утриматися повністю від будь-якої програми нейром’язової стимуляції, якщо пацієнт проводить сеанси самостійно протягом усього періоду загоєння. Це, звісно ж, не стосується лікаря, що застосовує конкретну програму реабілітації в той же час для досягнення лікувального ефекту.

- Можливість віддаленого застосування.

Травмований спортсмен часто має надлишок вільного часом і страждає від неможливості прискорення процесу загоєння травми. Це ідеальний період для спортсмена, щоб проводити певну роботу «віддалено», наприклад, розвивати верхню частину тіла під час реабілітації на нижній його частині.

Фізіотерапевт може порекомендувати вправи на групах м’язів, які спортсмен може додатково стимулювати за допомогою програми, адаптованої під його конкретний вид спорту, і навіть запропонувати планувати сеанси стимуляції.

- Додаткове використання програм реабілітації слід обговорювати.

Деякі спортсмени є власниками моделей стимуляторів COMPEX, у яких крім програм фізичної підготовки є базові програми, адаптовані до реабілітації: м’язова атрофія та зміцнення (Compex SP4.0, SP6.0, SP8.0 та Wireless). У цьому випадку, якщо відновлення не потребує спеціальних запобіжних заходів при застосуванні, фізіотерапевт може порадити пацієнтові ставити ті програми, які використовував лікар у своєму кабінеті, суворо дотримуючись при цьому рекомендації лікаря щодо частоти їх використання.


ВИСНОВОК

Протягом усього періоду відновлення фізіотерапевт є привілейованим співрозмовником травмованого спортсмена. Все частіше спортсмени, що займаються різними видами спорту, застосовують або «чули» про використання електростимуляції як додаткової методики фізичної підготовки або реабілітації, без розуміння суттєвих відмінностей між цими двома типами показань.

Лише фізіотерапевт, що має відповідні знання зможе відповісти на запитання або мудро порадити спортсмену те, що саме йому варто або не варто робити зі своїм міостимулятором, або порекомендувати ту чи іншу модель електростимулятора, з яким спортсмен міг би завершити реабілітацію безпечно навіть після спілкування з фізіотерапевтом.